Як нагадує Оксана Бічунська, на початку липня минає 84 роки від страшної трагедії, що сталася у місті Заліщики на Тернопільщині. У 1941 році, під час відступу, солдати НКВС підірвали залізничний міст і скинули у Дністер вагони з політичними в’язнями. Ці вагони були заповнені людьми з в’язниць Чорткова та Коломиї — переважно це були хлопці й дівчата з Тернопільщини, Буковини, Львівщини та Франківщини. Кожен вагон містив по 50–70 арештантів.
За словами свідка Ф.С. Бабалюка, вранці 7 липня 1941 року вагони з людьми підвели до моста, а через 10 хвилин пролунав потужний вибух. Уся композиція злетіла у воду. Люди, які були в вагонах, зварилися живцем у гарячій воді, коли зверху впав паровоз. На крутому березі Дністра сьогодні стоїть одинокий кам’яний хрест, на якому викарбувано: «Цей хрест є пам’яттю в’язням, що загинули влітку 1941 року від рук НКВС, вкинуті з вагонами у води Дністра».
Щороку тут збираються мешканці Заліщиків і гості з усієї Західної України, щоб помолитися за душі безвинно вбитих. «Це місце — нагадування про жорстокість радянської влади, яка вбивала за мову, віру, любов до України. Пам’ятаймо, щоб таке більше не повторилося», — зазначає Оксана Бічунська.